На додаток до академічних предметів, таких як природничі науки, математика та мови, соціальні навички є однією з найбільш важливих систем навичок, які набуваються дитиною через поступове усвідомлення у процесі спілкування з однолітками й дорослими.

Діти осягають науку соціальної взаємодії з однолітками усередині класу та за його межами, а також з такими авторитетними людьми, як учителі, батьки та інші дорослі. Цей процес має складну енергетичну динаміку навіть у ранньому віці, яка зберігається протягом усіх шкільних років і переходить у доросле життя на робочі місця.

Наступні три вправи складені на основі класичної книги про самовдосконалення Дейла Карнегі «Як завойовувати друзів і впливати на людей». Ця книга визнана однією із кращих, коли-небудь написаних про соціальну взаємодію.

   Перед сучасними батьками часто постає питання: чи можуть вони якимось чином закласти в дітях основи їх майбутньої успішної підприємницької діяльності. Фахівці визначили ряд відповідних ключових напрямів, на розвиток яких батьки можуть здійснити значний вплив.

Чому це так важливо? Щоби стати успішними людьми в нашому мінливому світі, дітям необхідний докорінно новий комплекс навичок. Допомагаючи їм розвинути в собі підприємницький хист, батьки тим самим забезпечують дітям міцний фундамент для визначення (розпізнавання), просування та досягнення успіху.

Ось сім базових навичок, які варто культивувати у своєї дитини зараз, щоб вона досягла успіху як підприємець у майбутньому

     Існує дуже широкий спектр як ефективних, так і неефективних виховних стратегій. Треба розуміти, що вся мудрість і любов у світі не завжди допомагають нам виховувати дітей так, щоб вони успішно дорослішали, знаходили незалежність і ставали лідерами за наявності відповідного потенціалу. Однак важливо дізнатись якомога більше про те, чому ми не можемо подужати виховання дітей – пестимо та шкодимо їм – не дозволяємо стати тими лідерами, якими їм судилось бути від народження.

Провідні фахівці у сфері лідерства відзначають сім основних виховних помилок, які перешкоджають дітям ставати лідерами – як власного життя, так і величезних підприємств.

     Не таємниця, що в батьків-оповідачів більш виражений емоційний зв'язок зі своїми дітьми. У цій статті пропонуються п'ять способів ще більшого зближення із сім'єю за допомогою вміння розповідати казки та всілякі історії.

У багатьох із нас найяскравіші спогади дитинства пов'язані з тим, як наші батьки, вкладаючи нас спати, обіймали й розповідали на ніч казку. Деякі з казок були взяті із книг, але найкращі історії батьки придумували самі. Неможливо забути ці затишні вечори, коли наші думки неслись геть у казкові країни, і ми занурювались у чарівні сни.

Вважається, що вміння розповідати історії – це мистецтво, яке приносить дітям психологічну, соціальну та академічну користь. Усі ми, незалежно від віку, любимо цікаві розповіді. Діти теж люблять тривалі історії, слухаючи які, вони вдало розвиваються. На жаль, у наші дні мистецтво розповіді зникає, тому що багатьом зайнятим і перевантаженим роботою батькам просто не вистачає часу на своїх дітей.

Якщо ви хочете зробити життя сім'ї більш цікавим, використовуйте п'ять порад, запропонованих далі у статті, які допоможуть зблизити вашу сім'ю за допомогою мистецтва творчої розповіді.

      Відомо, що чим краще готовий організм дитини до всіх змін, пов’язаних із початком навчання в школі і до труднощів, тим легше він їх подолає, тим спокійнішим буде перебіг підготування до школи. Тому і приділяється значна увага проблемі визначення готовності дитини до школи. Готовність дитини до систематичного навчання – це той рівень розвитку дитини, за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не призведуть до порушення здоров’я дитини.

Чому ж так важливо визначити готовність дитини до вступу в школу? Доведемо, що у дітей, не готових до навчання, важко і достатньо довго відбувається підготовка адаптації, пристосування до школи; у них значно частіше проявляються труднощі навчання. Серед них значно більше невстигаючих, і не тільки в першому класі, а й на далі ці діти частіше серед невстигаючих, і саме в них наявні випадки порушення стану здоров’я.

     Традиція спільних свят відіграє істотну роль у житті родини, оскільки свято несе в собі функцію духовного єднання, колективного самовираження, зняття тягаря буденних проблем і турбот. Загальносімейні святкові дати, сама підготовка до свята: наявність певних ритуалів, наприклад, способів вітати один одного, дарувати подарунки, організовувати певний сценарій свята, готувати певні страви і т. п. — гарна можливість створити і закріпити спільні родинні традиції. Звичайно, при бажанні самої родини, всіх домочадців, мати ці традиції. В цьому відношенні Новий рік, мабуть, найбільш домашнє тепле свято.

Зміст кожного такого свята відображає цінності сім'ї. Це привід подарувати один одному увагу, турботу, тепло. Доведено, що свято має здатність групового впливу, тут затверджуються стереотипи поведінки й ціннісні орієнтації. Атмосфера чуттєво-емоційної насиченості, яка, як правило, панує під час таких подій, полегшує їх засвоєння і закріплення в свідомості.

   Іноді ми автоматично щось говоримо своїм дітям, абсолютно не замислюючись над часто вживаними в родині фразами. Ці фрази передаються з покоління в покоління, злітають з вуст легко і непомітно, і часто завдають серйозної шкоди формуванню особистості дитини. Причому фраза на перший погляд може виглядати зовсім нешкідливою, але, тим не менш. . . її краще не повторювати.

Залиш мене в спокої!

 Варіантів у цієї фрази може бути багато: «відстань від мене», «не заважай», «я зараз зайнятий», «іди, дай мені зайнятися своїми справами» і так далі. В результаті частого проговорювання цих фраз у дитини формується модель дитячо-батьківських відносин, в яких його місце - далеко не перше. Надалі це неминуче позначиться на взаєминах батьків і старших дітей. У найскладніших випадках посил «піди звідси, не заважай» може бути сприйнятий дитиною буквально: дитина-перешкода, нею не дорожать, від неї мріють позбавитися.

  Уявіть собі, що ви - педагогічний геній і виховали зразкову дитину: тиху, завжди поважаючу дорослих, яка ніколи не бунтує і не виходить з-під контролю, робить все, що дорослі від неї хочуть. У неї немає негативних почуттів до чого-небудь і до кого-небудь, вона совісна і акуратна, ніколи нікого не обманює. Але, може бути, тоді ми маємо справу з маленьким дорослим? Психологи вважають, що "зразкова" дитина - не щаслива дитина. Це дитина під маскою. Вона сховала своє "я" під оболонку, а всередині у неї дуже серйозні емоційні проблеми.

Виховуючи дітей, розвиваючи їх самодисципліну, давайте не забувати, що вони все-таки діти. Давайте залишимо за ними це право!

  Правил про те, як виховувати дитину, придатних на всі випадки життя, не існує. Усі діти різні. Кожна дитина унікальна, унікальні і наші з нею стосунки. Але є речі, які протипоказані при спілкуванні з будь-якою дитиною без винятку. Мова йде про те, чого батькам робити не можна.

Якщо ми хочемо виховати людину, якій притаманна самодисципліна, нам треба в першу чергу розвивати її самосвідомість, прагнути до того, щоб у дитини сформувався позитивний образ самої себе, і уникати всього, що руйнує цей позитивний образ.

 Що гріха таїти, навіть самі терплячі батьки час від часу в "засмучених почуттях" все ж користуються недозволеними заходами, але нерідко до них вдаються просто через незнання.

Не принижуй дитину!

 Ми іноді запросто можемо сказати дитині: "А краще ти нічого не міг придумати? У тебе взагалі голова на плечах є?" і так далі. Всякий раз, коли ми вимовляємо що-небудь подібне, ми руйнуємо позитивний образ сина чи дочки.

 Не погрожуй!

 "Якщо ти ще раз зробиш - ти у мене отримаєш!", "Якщо ти ще раз стукнеш братика, я тебе. . . " Кожен раз, коли ми так говоримо, ми вчимо дитину боятися і ненавидіти нас. Загрози зовсім марні - вони не покращують поведінки.